Американський варіант англійської та британський — це варіанти ОДНІЄЇ МОВИ!
Одного разу дочка мені повідомила, як їхня вчителька англійської сказала, що американський варіант настільки далекий від британського, що це фактично дві різні мови. Що можна на це відповісти? Звичайно, це не так. Це два варіанти однієї мови з деякими відмінностями. І цих відмінностей так мало у порівнянні з їхніми спільними рисами, що аж ніяк не можна казати, що це дві різні мови. Погоджуюсь, що для людини, яка сприймає ці дві мови на слух, може здатися що, дійсно, вони далекі одна від одної (а ви послухайте як розмовляє українець із Закарпаття і з Дніпра). Але це, напевно, найбільша їхня відмінність — у звучанні. У всьому решта — відмінностей не так багато, і носії обидвох варіантів прекрасно розуміють один одного. Колись давно мене лякали страшним австралійським акцентом. І я довго жив із цим стереотипом, що австралійців я ніколи не зрозумію. Але як кажуть, не такий страшний … австралійський (американський, британський, південноафриканський) діалект, як його малюють.
Я вже кілька років дивлюсь фільми й серіали майже виключно англійською мовою. До певного часу я не хотів дивитись британські фільми, бо також боявся, що нічого не зрозумію. Але таки відважився. І знаєте — нічо! (І навіть південноафриканський фільм про робота Чаппі без субтитрів — теж нічо пішов.) Перших півгодини трохи важко, а потім, як кажуть, в’їжджаєш, і все ОК. А за тиждень щоденного перегляду різноманітних британських шерлоків холмсів і докторів ватсонів, починаєш дивуватися — чому ж я так цього боявся?! Так, британська — часто швидша, але й до цього звикаєш. Так, інколи, включається якийсь діалект, що вуха зав’язуються в трубочку і без ста грамів… тобто, субтитрів не розберешся. Але це трапляється і під час перегляду американських фільмів, де раптом на сцену виходить якийсь чувак з Луїзіани і починає свої Hey, hah y’all doin? Namsayin’? (спробуйте перекласти 🙂 ). Теж не завжди легко без субтитрів…
Ще, ледь не забув. По-перше навряд чи можливо розглянути всі відмінності, тому у різних випусках цієї рубрики я спробую подивитися лише на основні. І по-друге, американський варіант англійської проникає й на терени Туманного Альбіону, тому те що, вчора тут вважалось американізмом, завтра може стати стандартом для ВВС. 🙂
Але менше лірики, вйо до справи! Сьогодні розглянемо три відмінності.
1. Simple Past vs. Present Perfect
Американці можуть казати і He’s just left, і He just left. Британці — майже завжди кажуть He’s just left. Тобто, можна сказати, що в розмовній мові американці менше вживають всілякі-різмаїті перфекти, а більше — прості минулі часи (Simple Past).
2. Gotten vs. Got
Якщо дієслово get вживається у значенні “отримувати, здобувати, ставати”, то американці в перфекті часто використовують gotten. They have gotten a new boat right from the factory. Британці у цьому випадку завжди кажуть got.
Але це не стосується випадків, коли get вживається у значенні “мати” — вираз I’ve got a plan є однаковим для американців і для британців. Хіба що американці можуть казати I got a plan (без ‘ve) у значенні “у мене є план”. До речі, в Америці got (саме в цій формі) поступово перетворюється в розмовній мові на самостійне дієслово — не раз чуєш What do you got? Навіть пісня така є у Bon Jovi.
3. Can vs. Do
З дієсловами, які виражають відчуття, як от слух чи зір, британці, на відміну від американців, завжди вживають модальне дієслово can – I can see him. Can you hear me? Американці можуть також казати — I see you. Do you hear me?
